Зустріч з Богом під акомпанемент класичної музики
Медовий аромат
липи огортав і костел, що тулився на стрімкому пагорбі, і настроєво млоїв душу кожного, хто ступав під
зелене шатро вже досить зрілих віком
дерев. Якими вони були 70 років тому, коли куропатницький ксьондз Ястремський,
перш ніж рушити в далеку і невідому еміграцію, повернув з болем у серці ключ дверного
замка і востаннє довгим поглядом обвів храм, що і для
нього, і для його пастви був місцем
зустрічі з Богом, невідомо? В усякому
разі, для мене. Я вперше тут, як і вперше більшість бережанців, які 24 червня прибули сюди на
освячення костелу. Його нарекли іменем великого святого – Івана Хрестителя ще у
1892 році, та після всіх пережитих митарств він потребував нового свячення.
Як і більшість храмів Бережанщини випив
чашу забуття, але не зневаги. Бо не віддали його під склади з міндобривом чи
механічні майстерні, а все-таки зносили хлібне доріддя з колгоспних полів: під одну стіну зсипали ячмінь, під другу – пшеницю,
а на місце вівтаря – жито. І так було аж допоки не став протікати дах. І хоч не звучала тут молитва, та рука все ж
складала на грудях хрест не одному, коли зносився його погляд на
мовчазну споруду. Була серед таких і Анна Йосипівна Бучак. Мабуть, Боже
провидіння дало їй знак на відродження храму.
Фотографії
зберегли його сумну недолю, коли у 2003 р люди з добрими намірами вперше переступили
поріг. Правда тих, хто зголосилися до римо-католицької громади, було
нечисленно, але почин підтримали бережанські ксьондзи – Зайонца, Ян, Андрій,
кожен у час свого священицтва
влаштовував тут св. Меси, сприяв у пошуках доброчинців. Зрозуміло, що серед перших,
що зголосилися з допомогою, були діти куропатницьких парохіян, які разом чи
услід за ксьондзом перетнули польський кордон і оселилися на щецинських землях.
Вони і на освячення прибули з дарунками – образ
Святого Сімейства,…… піднесли до престолу.
А з яким пієтетом
оглядали відродження інтер’єру: камери фотоапаратів фокусували на вівтарі, що виконаний
в дереві і відтворює образ Святого, чиє
ім’я носить храм, на фігури святих – Фелікса
Зігмарінгенського і Яна з Дуклі, що у нішах. Пристінні бокові вівтарі хоч ще
не оформлено, але їх місця справа і зліва означені живописними відповідниками
і, судячи із зображень майбутніх ікон, будуть присвячені Богородиці та Святому Сімейству.
У теплих кольорах
виконані стіни, золотом віддають хрести, кожен з яких був помічений перстом
архієпископа Мечислава Мокшицького, що очолював урочисту відпустову Святу Месу і
здійснював освячення храму.
У проповіді він
називав костел місцем зустрічей з Богом
та Храмом культури. Хочеться додати:
дизайнерської культури, яку тут залишили руки….; композиторської, без
якої не були б такими милими серцю інтройти (антифони і псалми), Киріє улейсон
(«Гсподи помилуй») у виконанні Харишин,
…., скульптурної і живописної культури,
що наближає нам дух небесного царства, а ще музичної, яка умиротворює серце, а
душу підносить у Піднебесся.
Саме цю місію у Храмовому святі куропатницької римо-католицької громади і
виконав концерт класичної музики, що відбувся з ініціативи автора проекту
«Резонанс запрошує» Ірини Драбик.
На цей раз
виконавцями творів світової класики стали учні
та викладачі Бережанської школи
мистецтв та Жуківської музичної школи, акомпаніаторами – піаністи Наталія Марценюк, Ірина Микитюк. Наприклад, творчість
Й. Баха представили юний скрипаль Назарко Механік, дует учня й викладача – Андрійко Зембович (флейта) і Олексій Кусень
(гітара) та тріо трубачів-Богданів – Атаманчук (викладач) і Лещишин та Пелих. Ще одне тріо показало як звучить «Менует» В.Моцарта –
це були сопілкарі Назарки Заяць і Віятик та О. Королишин із Жукова. Не
менш цікаво звучала флейта Андрія Зембовича в дуеті з бандурою Романи Білоус, викладача школи мистецтв (О. Герасименко «Сповідь»).
З сольними
номерами виступали скрипалі – завуч
школи Мар’яна Кіндрат (І. Бенда «Grave»), Володя Павлюк (Р. Ловланд
«Таємничий сад»), Анастасія Луців (Г. Венявський «Куяв’як»), кларнетист Юра Картель (Р.Шуман «Мрії»,
Косенко «Мазурка»), трубачка Таня Бура
(В. Єльчанінов «Аданте»), гітарист Олексій Кусень (Х. Кардосо «Міланта»), бандуристки
Оля Юськів (М.Лисенко «Хвилина розпачу»), Віта Химич (І. Марченко «Елегія»).
Саме звучання
бандур підкреслило досконалу акустику костелу. До речі, першою її апробувала юна солістка
Богданка Борецька, яка відкривала концерт «Молитвою за Україну» (вчитель і
акомпаніатор Наталія Марценюк), а закінчував квінтет у складі викладачів Ірини
Драбик, Мар’яни Кіндрат, Олексія Кусеня, Тараса Видойника та учня Андрія
Зембовича твором польського композитора М.Мошковскі «Краков’як». Це була точка,
яка і розчулила гостей свята, а серед них були духівники із Поморян і Дунаєва.
Галича і Більшівців, сестри в законі із Рогатина, і викликала слова захоплень,
які озвучили архієпископ Мечислав і о.
Андрій. Отож у супроводі музикантів присутні в храмі виконали «Многая літа» і
«Сто лят».
Тривалою
пам’яткою для музикантів і духовенства залишаться спільні знимки при вівтарі.
Надія Волинець
Немає коментарів:
Дописати коментар