ВІД БАРОКО
ДО МОДЕРНУ
Саме в таких музичних епохах змогли побувати слухачі першого
сольного концерту юного флейтиста Андрійка Зембовича. В репертуарі випускника Бережанської
державної школи мистецтв твори Ф.Шуберта і
Й.-С. Баха, В.А.Моцарта і Б.Годара, К.Дебюссі й Я.Кларка.
Як
на 15-річний вік це досить потужно!
І
це із здивуванням відмітив кожен, хто прийшов послухати гру Андрія Зембовича в костел
св. ап. Петра й Павла. За півтора року функціонування відомого вже на західних
музичних теренах проекту «Резонанс запрошує» (керівник Ірина Драбик), бережанці
звикли і до того, що концерти класичної музики відбуваються тільки в храмах
нашого міста, і до того, що благодійні глядацькі внески приймає футляр від
скрипки.
Зрештою зал костелу Андрійко апробував ще в
грудні позаминулого року, коли в ансамблі
вчителів – Тараса Видойника (флейта), Ірини Драбик (скрипка), Лідії
Зембович (фортепіано) та учня Назара Механіка (скрипка) давав старт музичному
проекту «Резонанс запрошує». В значно ширшому ансамблі виконавців слухали його
в січні 2014 року в церкві Пресвятої Трійці. Останніми роками його флейта
звучала на виставках в ДІАЗі, на заходах в музеях міста, будинку культури,
агроінституті.
Та ось самостійний дебют!
Із 12 концертних творів дев’ять були сольними.
Та як зізнався про свої хвилювання за Андрійка його вчитель Тарас Видойник, то вони були того дня трепетними і
для нього. В цю дитину Тарас Володимирович, старший викладач,
завідувач відділу духових інструментів школи мистецтв ім. М.Бездільного, вкладав свої знання і свій професіоналізм упродовж
дев’яти років. Але і «матеріал» був податливий для формування
музичних здібностей. Андрійка ще в пелюшках гойдала музика маминого піаніно.
Лідія Любомирівна, колишня випускниця музичної школи, вже 18 років працює
викладачем по класу фортепіано, акомпанує дитячому зразковому хору «Сонечко», а
тепер і своєму синові. Це ж вона, привівши шестирічного Андрійка до школи,
скеровувала і вибір інструменту для навчання, і вчителя, в надбаннях якого Донецька консерваторія, музична практика у
духовому оркестрі м. Миколаєва та Донецькому державному симфонічному оркестрі,
велика педагогічна практика в музичній школі.
Спостерігаючи
за музичним тандемом матері і сина, складається враження, що синова пуповина
між ними не була перетята, а трансформувалася у незриму, але відчутну музичну
струну. І зміцніла, спружинилася вона завдяки щоденним багатогодинним і навіть
виснажливим заняттям. Вони обоє музично зростали, бо ж у набутку Лідії Любомирівни той же Моцарт,
Шуберт, В.Попп, і навпіл ділили невдачі
й успіхи. Проте після перемог Андрійка – перше місце в області і третє в Калуші на конкурсі «Концертино»(2012),
гран-прі в Тернополі на конкурсі
«Таланти юних» і на регіональному фестивалі-конкурсі «Надія» (2013) – очі у Лідії Любомирівни сяяли значно
щасливіше, ніж у самого конкурсанта. Тільки Тарас Володимирович по-чоловічому
стримано ставився до успіхів учня та не збавляв вимог до виконавської
майстерності. І 2015-й приніс Андрійкові, мамі і вчителю три перемоги: перше
місце в обласному конкурсі «Юні таланти» (м.Чортків), і два гран-прі – в
конкурсі «Таланти юних» (м.Тернопіль) і першому Всеукраїнському конкурсі
«Концертино» (м. Калуш).
Саме
на «Концертино» і зауважила та відзначила здібності Андрія Зембовича член журі,
викладач по класу флейта з 40-річним стажем,
директор Нетішинської школи
мистецтв, колишня випускниця нашої музшколи Іванна Миколаївна Сиваківська. Про
це вона сказала на Андрієвому концерті, а також відзначила колосальне бережанське
тріо «Дитина– вчитель– батьки».
А
повертаючись до концерту, слід зазначити, що виконував Андрій «Сициліану»
Й.-С.Баха під акомпанемент гітари (О.Кусень), «Сповідь» О.Герасименко – бандури
(Р.Білоус), «Irlandaise» К.Боллінга – гітари,
піаніно, барабана (І.Микитюк). Був дует вчителя й учня – «Мауа» Я.Кларка, а ще
квартет флейт – у складі Андрія Зембовича, Тараса й Ігоря Видойників,
Володимира Колесника, викладача Миколаївського вищого музичного училища,
вчителя Тараса Володимировича. То ж це був не просто високий заключний акорд
свята класичної музики, а й підтвердження слів, сказаних Тарасом
Володимировичем: «Андрію, ти вже не учень, а мій молодий колега».
Ранні
сольні концерти здібних, може навіть дуже талановитих дітей, у нашому місті не
дивина. Що приносять вони виконавцям?
За словами Ліни
Костенко, до яких вдався у вступному слові перед концертом ксьондз Андрій, –
крила. «…ті крила, у кого з пісні,/ або з
надії, / або з поезії,/ або з мрії». Дай, Боже, Андрієві міцних крил у
життєвому польоті до високого мистецтва.
Надія
Волинець
Немає коментарів:
Дописати коментар